Право особи, що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, заключити договір про добровільну участь, яким передбачена одноразова сплата єдиного внеску за попередні періоди

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п.1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини 1 ст. 1 Закону № 2464).

Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску та умови, за яких таке право надається.

Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону № 2464 право на добровільну сплату єдиного внеску мають:

- члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;

- особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 частини 1 ст. 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5 прим. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

- домашні працівники.

Згідно зі ст. 173 прим. 2 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем. Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір. Водночас загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.

Враховуючи частину 1 ст. 10 Закону № 2464 особа, що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, не має права на заключення договору про добровільну сплату єдиного внеску. Виключення становлять домашні працівники, які виконують домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем, оскільки відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 роботодавці домашніх працівників не є платниками єдиного внеску за таких працівників, а загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.

 

Види готівкових розрахунків, на які не поширюється обмеження щодо граничних сум готівкових розрахунків

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

Пунктом 6 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148) визначено, що суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою – у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) грн уключно;

2) з фізичними особами – у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит надавачів платіжних послуг підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні надавачам платіжних послуг для здійснення заходів належної перевірки клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Обмеження, установлене у п. 6 розд. II Положення № 148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.

Згідно з п. 7 розд. ІІ Положення № 148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:

1) із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами – у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 грн, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки;

2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50 000 грн, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

Пунктом 8 Положення № 148 визначено, що обмеження, установлені в пунктами 6 та 7 розд. II Положення № 148, не стосуються:

1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;

2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;

3) використання готівки, виданої на відрядження;

4) виплат, пов’язаних з оплатою праці;

5) використання готівкових коштів з фондів, створених на виконання частини третьої ст. 24 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» із змінами та доповненнями, частини другої ст. 32 Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» із змінами та доповненнями та частини четвертої ст. 17 розд. II Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» із змінами та доповненнями.

 

Постанова КМУ від 11.12.2019 № 1165: зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

У пресцентрі інформаційного агентства «МІСТ-ДНІПРО» у форматі Zoom відбулась пресконференція за участі головного державного інспектора відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Євгенії Білоусової на тему: «Постанова КМУ від 11.12.2019 № 1165: зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».  

У ході онлайн-конференції було розглянуто актуальні питання та роз’яснено усю важливу інформацію стосовно даної теми.

 

Механізм зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, а також організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації визначені Порядком № 1165 від 11.12.2019 зі змінами.

Комісією з питань зупинення реєстрації ПН / РК в ЄРПН розглядаються питання щодо реєстрації/відмови у реєстрації ПН / РК в ЄРПН, про врахування або неврахування таблиць даних платника податку на додану вартість, про відповідність / невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Якщо у платника податку почали блокуватися податкові накладні, то перш за все необхідно з’ясувати причину такого блокування. У квитанції №1 до податкової накладної / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, зазначено підставу такого зупинення..

Алгоритм автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків (далі алгоритм СМКОР) передбачає, що:

ПН/РК, що подаються для реєстрації в Реєстрі, спочатку перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації. У разі коли за результатами перевірки ПН/РК встановлено, що вони відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, реєстрація таких ПН/РК не зупиняється в Реєстрі.

Порядком 1165 визначено такі ознаки безумовної реєстрації:

1)                           податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податків;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому прийнято для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, становить більше 10 млн. гривень;

значення показника D становить більше 0,05;

значення показника Pпоточ є менше ніж значення Pмакс;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена виключно операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД/умовним кодом товару та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором, які зазначені у врахованій таблиці даних платника податку за умови, що стосовно платника податку, який подав такі податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відсутнє чинне рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

5) у податковій накладній/розрахунку коригування відображені виключно операції з продукцією/товарами, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТЗЕД (крім підакцизних товарів), за умови, що такі накладна/розрахунок складені платником податку, який належить до мікропідприємства або малого підприємства відповідно до частини другої статті 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та основним видом діяльності якого є хоча б один з видів економічної діяльності відповідно до КВЕД, визначених Порядком 1165.

6) обсяг постачання, зазначений у поданій для реєстрації в Реєстрі податковій накладній, яка підлягає наданню отримувачу (покупцю), не перевищує 5 тис. гривень за умови, що стосовно платника податку відсутнє діюче рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більш як у трьох (включно) платників податку;

7) загальна сума абсолютних значень коригування на зменшення суми компенсації вартості товару/послуги їх постачальнику та/або загальна сума абсолютних значень коригування на збільшення суми компенсації вартості товару/послуги їх постачальнику, зазначених у поданому для реєстрації в Реєстрі розрахунку коригування до податкової накладної, не перевищує 5 тис. гривень за умови, що стосовно платника податку відсутнє діюче рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більш як у трьох (включно) платників податку.

Обсяг операцій у поточному місяці, зазначених у зареєстрованих в Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування відповідно до підпунктів 6 і 7 цього пункту, з урахуванням обсягу операцій у поданій для реєстрації в Реєстрі податковій накладній/розрахунку коригування не перевищує 500 тис. гривень.

Якщо ПН/РК не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, далі згідно алгоритму СМКОР, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), і відповідно, якщо платник податку ризиковий – ПН/РК зупиняється в Реєстрі.

Якщо платник податку не ризиковий, то далі відбувається перевірка відповідності  показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Ці показники так само визначені Порядком № 1165 та відображені у Додатку 2 до Порядку. Всього їх 9, і у разі відповідності хоча б 1 – ПН реєструються автоматично у Реєстрі.

ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, та платник податку не відповідає показникам, за якими визначається позитивна податкова історія, то далі згідно алгоритму СМКОР ПН/РК перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної в Реєстрі платник податку має право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податків може подати такі документи:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

 

Про набрання чинності Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки

Державна податкова служба України повідомляє про набрання чинності Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (далі – Багатостороння угода CRS, Угода) 28 червня 2024 року.

ДПС як компетентний орган України приєдналася до Багатосторонньої угоди CRS 19 серпня 2022 року шляхом підписання в. о. Голови Державної податкової служби України Кірієнко Тетяною Декларації про приєднання.

Відповідно до пункту 1 розділу 7 Угоди з метою набрання чинності Багатосторонньою угодою CRS Державна податкова служба України 27.06.2024 надіслала Секретаріату Координуючого органу Багатосторонньої угоди CRS (Секретаріат ОЕСР) повідомлення до Угоди згідно з визначеним цим пунктом переліком. Секретаріат Координуючого органу 28.06.2024 підтвердив отримання повідомлень та відповідно до положень підпункту 2.3 пункту 2 розділу 7 Угоди розмістив на захищеному вебсайті Організації економічного співробітництва та розвитку повідомлення України до Багатосторонньої угоди CRS.

У межах здійснення внутрішньодержавних процедур, спрямованих на набрання чинності Багатосторонньої  угоди СRS, 5 серпня 2024 року ДПС одержано лист від Міністерства закордонних справ України про набрання чинності Багатосторонньої  угоди СRS 28 червня 2024 року та включення Багатосторонньої угоди CRS до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Довідково:

Перший обмін інформацією про фінансові рахунки відповідно до Загального стандарту звітності CRS з країнами-партнерами заплановано не пізніше 30 вересня 2024 року за друге півріччя 2023 року (перший звітний період). У подальшому звітним періодом вважатиметься попередній календарний рік.

Перелік юрисдикцій, з якими Україна планує обмінюватися інформацією про підзвітні фінансові рахунки, доступний за посиланням https://tax.gov.ua/baneryi/crs/perelik-pidzvitnih-yurisdiktsiy.  

 

Взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб – ВПО, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами внесення відомостей про зареєстроване або задеклароване місце проживання осіб на тимчасово окупованій території, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до Єдиного державного демографічного реєстру під час оформлення, обміну документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснюється на підставі документів, що підтверджують зареєстроване або задеклароване місце проживання, або відомостей, внесених до документів особи, що підлягають обміну.

Зразок документів, що підтверджують зареєстроване або задеклароване місце проживання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.09.2014 № 997 «Про затвердження зразка та Порядку видачі довідки, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, та зразка письмової заяви».

Згідно із ст. 4 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» із змінами факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Така довідка видається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 із змінами та доповненнями.

Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та які отримали в органах Державної міграційної служби України довідку, що підтверджує місце їх перебування, а також внутрішньо переміщені особи (ВПО), які отримали в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зобов’язані визначити свою податкову адресу та подати відповідному контролюючому органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків або повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за ф. № 1П (Заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за ф. № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР) або Заяву про внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб – платників податків щодо фізичних осіб, які обліковуються за серією та/або номером паспорта за ф. № 5ДРП (далі – Заява за ф. № 5ДРП)), пред’являючи при цьому документ, що посвідчує особу, та зазначені довідки.

При пред’явленні довідок до заяви за ф. № 5ДР або за ф. № 5ДРП вноситься інформація щодо адреси реєстрації місця проживання відповідно паспортного документа особи та повна поштова адреса громадянина, за якою йому може бути вручена офіційна кореспонденція, або адреса фактичного місця проживання/перебування відповідно інформації, зазначеної в довідках.

Порядок взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, визначений п. 6.7 розд. VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Зокрема, п.п. 1 п. 6.7 розд. VI Порядку № 1588 встановлено, що для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації (реєстрації) незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за ф. № 5-ОПП та відповідні документи, що підтверджують право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» із змінами.

 

Змінився порядок взяття на облік/внесення змін/зняття з обліку відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземних держав

До законодавства внесені зміни і замість заявницького принципу для відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі постійних представництв, встановлено, що взяття на облік/внесення змін/зняття з обліку в контролюючих органах здійснюються на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр).

Такі зміни введені в дію з 3 вересня 2024 року і внесені до Податкового кодексу України (далі – Кодекс),  Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон 2464), Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 755) законами України від 14 липня 2023 року № 3257-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування діяльності відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави»,  від 18 червня 2024 року № 3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства».

Перенесення до Єдиного державного реєстру відомостей про існуючі та зареєстровані філії та представництва юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземних держав, урегульоване Порядком перенесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про наявні і зареєстровані філії та представництва юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземних держав, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року № 1004 (далі – Постанова 1004).

Тепер державна реєстрація створення, зміни даних та припинення відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземних держав, має здійснюватися відповідно до Закону 755 шляхом включення відомостей до Єдиного державного реєстру за процедурами, аналогічними для юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України.

Так само як і для українських юридичних осіб, взяття на облік в контролюючих органах за основним місцем обліку відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі постійних представництв,  як платників податків та платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, наданих згідно із Законом 755, у день отримання зазначених відомостей контролюючими органами.  Дані про взяття на облік відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік таких платників.

Зміни щодо відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави тепер підлягають державній реєстрації згідно із Законом 755 (зміни у даних про найменування, організаційно-правову форму, види діяльності, керівника, місцезнаходження та зміни інших відомостей, які  містяться в Єдиному державному реєстрі і визначені частиною шостою статті 9 Закону 755). Контролюючі органи такі зміни отримують із Єдиного державного реєстру у порядку інформаційної взаємодії.

Дані про перебування відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк для заявлення кредиторами своїх вимог також підлягають включенню до Єдиного державного реєстру. Відповідно заходи, пов’язані з припиненням відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, розпочинаються контролюючими органами після отримання із Єдиного державного реєстру відомостей щодо державної реєстрації рішення про припинення відокремленого підрозділу. Щодо такого відокремленого підрозділу контролюючі органи направляють до Єдиного державного реєстру відомості про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність (наявність) заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже у разі необхідності державної реєстрації змін до відомостей про відокремлений підрозділ, державної реєстрації рішення про припинення відокремленого підрозділу, отримання інших публічних послуг відокремленим підрозділом, відомості про який ще не перенесено до Єдиного державного реєстру,  відокремленому підрозділу необхідно подати відповідні заяви у порядку, передбаченому Законом 755 та Постановою 1004.

Відокремлені підрозділи юридичної особи відтепер подають до контролюючих органів заяви нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) за формою № 1-ОПН лише у разі зміни у даних про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку. Інші зміни підлягають державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Оскільки дані про взяття на облік відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави,  підтверджуються відомостями (наприклад, випискою або витягом) із Єдиного державного реєстру, контролюючими органами не видаються довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою № 34-ОПП, а також повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, на якого не поширюється дія Закону 755, за формою № 2-ЄСВ.

Дублікати таких раніше виданих довідок та повідомлення можуть бути видані контролюючим органом відокремленому підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, який був зареєстрований до 03.09.2024, дані про якого не перенесені до Єдиного державного реєстру, який не перебуває в процесі припинення, та у якого відсутні зміни у відомостях, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відокремлені підрозділи вносять до Єдиного державного реєстру дані про рішення щодо припинення і можуть не подавати  Заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП та  Заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ. Заходи щодо припинення відокремлених підрозділів, щодо яких були розпочаті та не завершені процедури припинення до 03.09.2024, завершуються у порядку, визначеному Законом 755.

 

Щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств інститутів спільного інвестування

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома платників наступне.

Державна податкова служба України з метою практичного застосування норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств інститутів спільного інвестування (далі – ІСІ) повідомила.

Згідно з визначенням, наведеним у п.п. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, ІСІ – це інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства.

Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування», зі змінами (далі – Закон № 5080), спрямований на забезпечення залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів ІСІ, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність.

Пунктами 1,10 та 13 частини першої ст. 1 Закону № 5080 визначено:

- активи ІСІ – сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості та спеціальних майнових прав на них, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія); 

- ICI – корпоративний або пайовий фонд;

- кошти спільного інвестування – кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених Законом № 5080, інші активи, залучені від учасників ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (далі – Реєстр).

Реєстрація ІСІ здійснюється Комісією шляхом внесення відомостей про ІСІ до Реєстру з присвоєнням такому ІСІ реєстраційного коду. Ведення Реєстру здійснюється Комісією (частина перша ст. 6 Закону № 5080).

Корпоративним фондом визнається юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (частина перша ст. 8 Закону № 5080).

Управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору, як передбачено частиною першою ст. 14 Закону № 5080, здійснює компанія з управління активами.

Пайовий фонд відповідно до ст. 41 Закону № 5080 – це сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.

При цьому частиною першою ст. 43 Закону № 5080 визначено, що бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності зі спільного інвестування, які проводяться компанією з управління активами через пайовий фонд, здійснюються компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших ІСІ, активи яких перебувають в її управлінні.

Відповідно до частин п’ятої та шостої ст. 63 Закону № 5080 компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

У відносинах із третіми особами компанія з управління активами, корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.

У відносинах із третіми особами компанія з управління активами пайового фонду повинна діяти від власного імені, в інтересах учасників такого фонду та за його рахунок або в разі недостатності коштів фонду – за власний рахунок.

Щодо особливостей бухгалтерського обліку ІСІ, то такі особливості, як визначено частиною четвертою ст. 49 Закону № 5080, встановлюються Комісією за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики На виконання зазначеної норми Закону № 5080 рішенням Комісії від 26.11.2013 № 2669 затверджено Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2013 за № 2156/24688 (у редакції рішення Комісії від 06.10.2015 № 1611) (далі - Положення № 2669).

Бухгалтерський облік діяльності ІСІ, як встановлено п. 1 розділу І Положення № 2669, . здійснюється відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Розділом III Положення № 2669 передбачено особливості бухгалтерського обліку діяльності компанії з управління активами у випадку створення нею пайового інвестиційного фонду, а саме: компанія з управління активами складає окрему фінансову звітність за результатами власної діяльності та діяльності зі спільного інвестування кожного зі створених нею пайових інвестиційних фондів.

Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід» (далі – МСБО 18) дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов’язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов’язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає у процесі звичайної діяльності суб’єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті. Метою МСБО 18 є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних типів операцій та подій.

Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затверджене рішенням Комісії від 10.09.2013 № 1753, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1689/24221, зі змінами (далі – Положення № 1753), розроблено відповідно до законів України № 5080, «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» та установлює вимоги щодо складу та структури активів ІСІ з метою ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Відповідно до п. 1 розділу II Положення № 1753 активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об’єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, майнових прав і вимог, а також деривативних контрактів та інших активів, дозволених законодавством України, з урахуванням обмежень, установлених Законом № 5080 безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів. Зазначені активи формуються (оплачуються) за рахунок коштів спільного інвестування.

При цьому встановлення вимог щодо складу та структури активів ІСІ, особливостей бухгалтерського обліку ІСІ за погодженням із Міністерством фінансів України належить до компетенції Комісії (підпункти 59 та 71 п. 4 Положення про Комісію, затвердженого Указом Президента України – від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 «Про Національну комісію з цінних , паперів та фондового ринку» (зі змінами)).

Особливості оподаткування податком на прибуток ІСІ встановлено у п. 141.6, ст. 141 Кодексу.

Так, відповідно до положень п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу , звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Для цілей п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу під активами ІСІ розуміється сформована (оплачена) за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, нерухомості (у тому числі у вигляді неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості та/або подільного об’єкта незавершеного будівництва), майнових прав, вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Комісії.

Зауважимо, що Кодекс не містить визначень термінів «доходи від здійснення операцій з активами ІСІ» та «доходи, нараховані за активами ІСІ».

Такі доходи визначаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

При цьому питання бухгалтерського обліку операцій ІСІ, у тому числі з отримання доходів від здійснення операцій з активами ІСІ та доходів, нарахованих за активами ІСІ, належать до компетенції Комісії.

Щодо податкової звітності пайових фондів зауважимо, що компанія з управління активами повинна складати та надавати до контролюючих органів і окремо податкові декларації з податку на прибуток підприємств за результатами діяльності кожного пайового інвестиційного фонду, активами якого така компанія управляє.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101), зі змінами (далі – Декларація).

При цьому зазначимо, що Декларація передбачає можливість складання та подання її платником, який здійснює управління активами кількох ІСІ, утворених без статусу юридичної особи, окремо по кожному ІСІ, активами яких він управляє відповідно до Закону № 5080, із заповненням рядка 9, в якому зазначаються повне найменування ІСІ – фонду та реєстраційний код ІСІ – фонду за даними Реєстру.

У рядку 10 «Особливі відмітки» проставляється позначка «інституту спільного інвестування у вигляді утворення без статусу юридичної особи».

Отже, за умови заповнення відповідних обов’язкових реквізитів щодо ІСІ у рядках 9 та 10 Декларації, за один звітний (податковий) період компанією з управління активами може бути подано кілька декларацій, окремо по кожному ІСІ без статусу юридичної особи, активами яких управляє така компанія – платник податку на прибуток підприємств.

Крім того, разом із Декларацією подається фінансова звітність, складена за окремим ІСІ без статусу юридичної особи.

Щодо заповнення окремих показників основної частини Декларації за результатами діяльності корпоративних та пайових фондів, зважаючи, що формою Декларації не передбачено особливостей для ІСІ, рекомендуємо враховувати таке: у рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» основної частини Декларації зазначається відповідний показник зі звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) корпоративних та пайових фондів. Тобто зазначений показник включає всі доходи ІСІ: як звільнені від оподаткування відповідно до п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу, так і ті, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у загальному порядку;

у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» основної частини Декларації зазначається відповідний показник зі звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), тобто фінансовий результат до оподаткування від усіх видів діяльності ІСІ;

у рядку 05 ПЗ «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування (+, -)» основної частини Декларації рекомендуємо відображати суму доходів ІСІ, що підлягають звільненню від оподаткування згідно з п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу (зокрема, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані,за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо)) та які враховані у складі доходів при визначенні фінансового результату звітного періоду відповідно до правил бухгалтерського обліку.

При цьому зазначений показник у додатку ПЗ до рядка 05 ПЗ Декларації доцільно відобразити на підставі відповідного заповнення рядку 05 Таблиці 1 «Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування» із зазначенням підстави для застосування пільги у таблиці 2 «Підстави для застосування пільги» такого додатка (а саме: п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу та коду пільги).

Сума звільнених від оподаткування коштів спільного інвестування відповідно до п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу є податковою пільгою з податку на прибуток підприємств (код пільги 11020303) відповідно до довідників податкових пільг, які затверджуються Головою ДПС, та підлягає відображенню у додатку ПП до Декларації.

Всі інші рядки Декларації у разі наявності відповідних показників заповнюються за кожним окремим ІСІ у загальному порядку.

Водночас на підставі п. 46.4 ст. 46 Кодексу зауважимо, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

 

До уваги контролерів КІК!

З 2022 року на контролерів контрольованих іноземних компаній (далі – КІК) покладено обов’язки подання Повідомлень про КІК, Звітів про КІК, декларацій про прибуток або про майновий стан та доходи та сплачувати податки.

За статтею 392 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), якщо резидент України (фізична/юридична особа) зареєстрував в іноземній державі/території юридичну особу, а в деяких випадках і утворення без статусу юридичної особи (наприклад: трасти, фонди), така юридична особа (утворення без статусу юридичної особи) є КІК.

За не виконання правил КІК до контролюючої особи застосовується фінансова відповідальність у вигляді накладення штрафу, розмір якого визначено пунктом 120.7 статті 120 розділу ІІ Кодексу.

Так, за період з 01.01.2022 по 01.09.2024 контролюючим органом отримано 16 917 Повідомлень про КІК, з яких 16 400 – від фізичних осіб – резидентів України та 517 – від юридичних осіб – резидентів України по 8 482 КІК.

Також отримано 21 817 повних Звітів про КІК та 10 354 Звітів за скороченою формою, з них після граничних термінів подано понад 2 тисячі звітів.

Проте акцентуємо увагу, що контролюючий орган з метою виявлення потенційних контролерів КІК застосовує комплексний підхід, який складається, зокрема, з аналізу дисципліни звітування (неподання Повідомлень, своєчасності подання та не подання звітів про КІК), повноти та достовірності відображення інформації у звітах про КІК; аналізу інформації та показників фінансової звітності, аудиторських висновків, документації з ТЦ, первинних документів КІК; аналізу відкритих джерел інформації, ЗМІ, міжнародних баз даних, OSINT, повідомлень від уповноважених органів, опрацювання інформації отриманої через обмін з іноземними компетентними органами тощо.

Такий підхід вже дозволив встановити понад 3 тисячі контролерів КІК, які вчасно не виконали обов’язки, передбачені статтею 392 розділу І Кодексу.

З огляду на зазначене, Державна податкова служба України наголошує на необхідності виконання контролюючими особами правил КІК, які регламентує стаття 392 розділу І Кодексу.

Наразі триває робота щодо встановлення контролерів КІК та необхідності відповідного звітування про КІК.