Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (Криворізький регіон) інформує

Державна Податкова Служба

14.07.2025

Чи є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізична особа, яка має право власності на нежитлове приміщення як ФОП?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.

Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.

Щодо сплати військового збору ФОПами – платниками єдиного податку першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є, зокрема, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи.

Згідно з положеннями абзацу першого п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники військового збору, зазначені у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.

Платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення», відображають нараховані суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку (далі – Декларація) (абзац третій п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Водночас, п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати військовий збір за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.

При цьому, якщо платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп не сплачують єдиний податок та військовий збір, такі особи не заповнюють Декларацію за період, в якому єдиний податок та військовий збір не сплачувався.

Для таких платників збору, які скористалися правом не сплачувати військовий збір, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з військового збору, визначене абзацом першим п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Податкові зобов’язання із сплати військового збору нараховуються таким платникам збору за періоди, за які був сплачений військовий збір, що відображені в Декларації.

Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації території України визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі – Перелік територій).

Норми п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, територію України.

Враховуючи зазначене, у разі прийняття рішення про сплату виключно єдиного податку фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України (крім фізичних осіб – підприємців, зареєстрованих на території бойових дій або на тимчасово окупованих територіях вже після дат початку бойових дій або тимчасової окупації, визначених Переліком територій), мають право не сплачувати військовий збір.

Щодо процедури легалізації довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що Державна податкова служба України у зв’язку зі значною кількістю звернень платників податків з питань, пов’язаних із процедурою легалізації довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, у тому числі легалізації зазначеної довідки, виданої в електронному вигляді, листом від 26.06.2025 № 16234/7/99-00-21-02-03-07 (далі – Лист № 16234) надала роз’яснення, позиція якого була сформована з урахуванням роз’яснень Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України і погоджена з Міністерством фінансів України.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено в статті 103 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з абзацом другим пункту 103.2 статті 103 розділу II Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пунктах 103.5, 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У пункті 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

2) адміністративні документи;

3) нотаріальні акти;

4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Отже, офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого засвідчення шляхом консульської легалізації.

У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

На сьогодні між Україною та іншими державами діє більше ніж 70 міжнародних двосторонніх конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування. У зазначених конвенціях (угодах) не міститься положень щодо спрощення процедури або звільнення документів від легалізації.

У пункті 30 Висновків і рекомендацій Спеціальної комісії із застосування Гаазької Конвенції, що відбулася у 2021 році, наголошується, що незалежно від формату офіційного документа апостиль, належним чином виданий однією Договірною стороною, відповідно до Конвенції повинен прийматися всіма іншими Договірними сторонами, для яких Конвенція є чинною. Договірні сторони повинні вживати активних заходів для забезпечення прийняття офіційних документів із електронним апостилем.

На сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права розміщено інформацію щодо держав, у яких запроваджено електронні реєстри, з активними посиланнями на такі реєстри (https://bit.ly/3mrlgiE).

Також інформація про сайт, на якому можна перевірити дійсність апостиля, розміщується на самому апостилі.

Відповідно до пункту 9 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі – Порядок № 296/5), нотаріус приймає для вчинення нотаріальних дій електронні документи та паперові копії електронних офіційних документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав, з проставленим на них електронним апостилем.

Перевірка дійсності електронного апостиля на цих документах здійснюється за реєстрами країн – учасниць Гаазької Конвенції, відомості про які містяться на офіційному вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права та/або за посиланням на електронний апостиль, наданий особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Після перевірки електронного апостиля нотаріус роздруковує з відповідного вебсайту документ з електронним апостилем та здійснює заходи, передбачені в пункті 10 глави 7 розділу І Порядку № 296/5, а саме на копіях (фотокопіях) документів проставляється відмітка «Згідно з оригіналом», із проставленням дати, підпису нотаріуса.

Відповідно до статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (із змінами) юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно зі статтею 38 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі змінами) встановлено, що електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.

Отже, якщо в міжнародному договорі України не передбачено умов, що відміняють чи спрощують формальну процедуру проставлення апостиля або звільняють сам документ від легалізації, довідка, яка підтверджує, що:

нерезидент є резидентом країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України, видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, вважатиметься належним чином легалізованою у разі, якщо оригінал довідки містить апостиль, передбачений у статті 4 Гаазької Конвенції, та переклад довідки (її копія) нотаріально засвідчений відповідно до вимог глави 8 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України, видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України в електронному вигляді, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, з проставленим на ній електронним апостилем, вважатиметься належним чином легалізованою за умови нотаріального засвідчення електронного апостиля (шляхом проставляння на копії довідки з електронним апостилем відмітки «Згідно з оригіналом», а також дати, підпису нотаріуса відповідно до вимог пунктів 9 – 10 глави 7 розділу І Порядку № 296/5) та нотаріально засвідченого перекладу довідки відповідно до вимог глави 8 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Актуальний перелік країн, до офіційних документів яких застосовується процедура засвідчення апостилем, розміщено на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права, за посиланням:

https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/statustable/print/?cid=41;

нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України та яка не є учасником Гаазької Конвенції, видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, вважатиметься належним чином легалізованою за умови наявності консульської легалізації.

Лист № 16234 розміщено на вебпорталі ДПС України за посиланням

https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/79581.html

Основні поняття та напрями безбар’єрності

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 366-р схвалено Національну стратегію із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (із змінами) (Стратегія). Ця Стратегія розроблена відповідно до принципів та інструментів методології управління, орієнтованого на результат, спрямована на сталий, інклюзивний розвиток і забезпечення доступності та людиноцентричності у всіх сферах життєдіяльності суспільства, розв’язання наявних проблем та задоволення потреб різних суспільних груп шляхом виконання визначених завдань та досягнення поставлених цілей.

Інформуємо про такі поняття та напрями безбар’єрності.

► Безбар’єрність

Загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності. Безбар’єрним середовищем визнається простір необмежених можливостей, в якому відсутні дискримінація, соціальні упередження та стереотипи, враховуються інтереси та потреби кожного громадянина.

► Доступність

Забезпечення рівного доступу всім групам населення до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів та послуг, як у міських, так і в сільських районах.

► Інклюзія

Процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Вона передбачає усунення бар’єрів та розробку і застосування конкретних рішень, які дозволять кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті. Один із ключових принципів інклюзії – залучення всіх людей у всі сфери життя.

► Фізична безбар’єрність

Усі об’єкти фізичного оточення доступні для всіх соціальних груп незалежно від віку, стану здоров’я, інвалідності, майнового стану, статі, місця проживання та інших ознак.

► Інформаційна безбар’єрність

Люди незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, зокрема шрифт Брайля, великошрифтовий друк, аудіодискрипція (тифлокоментування), переклад жестовою мовою, субтитрування, формат, придатний для зчитування програмами екранного доступу, формати простої мови, легкого читання, засоби альтернативної комунікації.

► Цифрова безбар’єрність

Усі суспільні групи мають доступ до швидкісного Інтернету, публічних послуг та публічної цифрової інформації.

► Суспільна та громадянська безбар’єрність

Забезпечено рівні можливості участі всіх людей, їх об’єднань та окремих суспільних груп у житті громад та держави, рівний доступ до суспільно-політичного та культурного життя, сприятливе середовище для фізичного розвитку та самореалізації, а також інклюзивне середовище як передумова для участі в усіх формах суспільного життя та громадської активності.

► Освітня безбар’єрність

Створені рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.

► Економічна безбар’єрність

Усі громадяни незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я мають умови та можливості для працевлаштування, отримання фінансових та інших ресурсів для заняття підприємництвом чи самозайнятістю.

Передача юридичною особою у фінансовий лізинг легкового автомобіля, зареєстрованого в Україні: хто сплачує транспортний податок?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.

Нормами п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування транспортним податком (податок) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ).

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування податкову декларацію з транспортного податку (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (із змінами та доповненнями).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, Декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).

Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансовий лізинг – господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов’язані з правом володіння та користування об’єктом фінансового лізингу.

Терміни «фінансовий лізинг» та «фінансова оренда» для цілей ПКУ є тотожними.

Лізинг вважається фінансовим за наявності хоча б однієї з таких умов:

- об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відс. його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відс. первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

- сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;

- майно, що передається у лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Враховуючи викладене, у разі передачі легкового автомобіля у фінансовий лізинг, платником транспортного податку щодо транспортних засобів, зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавством, є лізингодавець (юридична особа – власник транспортного засобу).

При цьому, Декларація подається за місцем реєстрації об’єкта оподаткування протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а сплата транспортного податку здійснюється з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Українські компанії мають самостійно подати звіт CbC за 2024 рік, якщо їх «материнські» в США, Канаді чи Ізраїлі

Якщо українська компанія входить до міжнародної групи, а головна компанія (материнська) зареєстрована в США, Канаді або Ізраїлі — доведеться подавати CbC-звіт за 2024 рік самостійно. Причина – автоматичний обмін звітами з цими країнами ще не запрацював повністю станом на кінець 2024 року.

У межах міжнародної співпраці в сфері податкового контролю та трансфертного ціноутворення Україна бере участь в автоматичному обміні звітами у розрізі країн (CbC – Country-by-Country Reporting). 4 липня 2024 року вона офіційно набула чинності.

Українські компанії, які входять до складу міжнародної групи компаній (МГК), мають подавати звіт CbC у випадках, коли:

- материнська компанія зареєстрована в країні, з якою підписано міжнародний договір про обмін податковою інформацією,

- відповідна угода про автоматичний обмін (QCAA) ще не набула чинності станом на 31 грудня 2024 року.

Станом на кінець 2024 року така угода ще не діяла з США, Канадою та Ізраїлем.

Довідково:

Про набрання чинності Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін звітами у розрізі країн (Multilateral Competent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports): https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/825385.html.

На вебсайті ОЕСР оприлюднено підписантів Багатосторонньої угоди MCAA CbC (https://www.oecd.org/tax/automatic-exchange/about-automatic-exchange/cbc-mcaa-signatories.pdf) та перелік країн для яких вона набрала чинності (https://web-archive.oecd.org/temp/2024-04-30/437036-country-by-country-exchange-relationships.htm)

Чи настає відповідальність у разі невірного визначення показників при заповненні граф 4 та 5 таблиці 1 додатка 2 до податкової декларації з ПДВ?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 21).

У складі податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) подаються передбачені Порядком № 21 додатки (п. 9 розд. ІІІ Порядку № 21).

Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (п. 11 розд. ІІІ Порядку № 21).

При заповненні рядків 19, 20.1, 20.2 та 21 декларації обов’язковим є подання до неї Додатка 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від’ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (далі – додаток 2) (підпункти 2, 4 та 5 п. 5 розд. V Порядку № 21).

Додаток 2 містить 4 таблиці. У таблиці 1 додатка 2 розшифровується вся сума від’ємного значення, що задекларована у рядку 19 декларації, у тому числі залишки сум від’ємного значення, що виникли у попередніх звітних (податкових) періодах.

При цьому:

- у графі 4 вказується індивідуальний податковий номер або умовний індивідуальний податковий номер постачальника залежно від причини формування від’ємного значення;

- у графі 5 вказується період складання податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, іншого документа.

Платник податку при заповненні таблиці 1 додатка 2 до декларації має право самостійно визначати постачальників, за рахунок яких виникла сума від’ємного значення, та періоди виникнення таких сум.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Невірне зазначення у графах 4 та 5 таблиці 1 додатка 2 індивідуального податкового номера або умовного індивідуального податкового номера постачальника та періоду складання податкової накладної свідчить про формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами податкового та бухгалтерського обліку і відповідно неправомірного декларування від’ємного значення податку.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зокрема, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку), п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені п. 123.1 ст.123 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.2 ст. 123 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 123.2 ст. 123 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.3 ст. 123 ПКУ).

Отже, у випадках вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ настає відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірах передбачених статтею 123 ПКУ.

Фіскальний чек відсутній на вебпорталі ДПС в реєстрі «Пошук фіскального чеку»: дії суб’єкта господарювання

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що інформація про фіскальний чек з’являється на вебпорталі ДПС в Реєстрі «Пошук фіскального чеку» у разі:

- фіскалізації чека у режимі онлайн – після отримання на пристрій підтвердження його фіскалізації на фіскальному сервері ДПС;

- фіскалізації чека у режимі офлайн – після отримання від пристрою пакету даних про чеки сформовані в режимі офлайн (після відновлення зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером ДПС).

Якщо фіскальний чек відсутній за результатами пошуку засобами Електронного кабінету, то необхідно повторно перевірити введені дані у пошукових реквізитах та повторити пошук.

У разі відсутності фіскального чеку суб’єктом господарювання може бути надісланий лист з повідомленням про його відсутність до ДПС. До такого повідомлення необхідно додати копію чеку, який не знайдено.

За якими кодами класифікації доходів бюджету сплачується військовий збір?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» із змінами та доповненнями військовий збір сплачується (перераховується) платниками за кодами класифікації доходів бюджету:

11011000 – «Військовий збір (крім військового збору, що підлягає сплаті платниками, зазначеними у п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування)» (для податкових агентів);

11011600 – «Військовий збір, що підлягає сплаті платниками, зазначеними у п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ» (для податкових агентів).

Відповідно до п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ ставка військового збору становить для для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);

11011700 – «Військовий збір, що підлягає сплаті фізичними особами – підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування» (для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку І, ІІ, ІІІ та ІV групи);

11011800 – «Військовий збір, що підлягає сплаті юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група)».

Згідно з Довідником відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженим наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 № 336 із змінами та доповненнями, код класифікації доходів бюджету передбачає таку позицію:

11011001 – «Військовий збір (крім військового збору, що підлягає сплаті платниками, зазначеними у п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, фізичними особами – підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування), що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

Чи має право фізична особа – нерезидент відмовитися від прийняття РНОКПП?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до ст. 70 Податкового кодексу України та пунктів 1 і 2 розд. VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (із змінами) (далі – Положення № 822), фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу повідомлення за формою № 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (ДРФО), та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі ДРФО за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером паспорта.

Контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта. До паспорта у формі картки інформація про відмову від прийняття РНОКПП вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру (пункти 7 та 9 розд. VIII Положення № 822).

Тобто, чинним законодавством передбачено внесення до паспорта громадянина України відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.

Фізична особа – нерезидент, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття РНОКПП, не має такої можливості.

Прибираємо бар'єри в комунікації: якісні та зручні послуги платникам – швидко і просто

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

Держава починається з поваги. Надання послуг у безбар'єрному середовищі є важливим кроком до створення інклюзивного та справедливого суспільства. Це не лише питання забезпечення прав людей з інвалідністю, але й створення умов для комфортного життя для всіх громадян.

Сьогодні ознакою справедливого, сучасного та відкритого суспільства є проявлення гуманізму і поваги до кожного. Наше ставлення до інклюзивності, доступності послуг, інформації, можливостей незалежно від фізичних, вікових, мовних чи соціальних особливостей людини характеризує соціум, в якому ми живемо, працюємо, відпочиваємо і задовольняємо свої потреби.

Податкова служба є транспарентною, сучасною і технологічною службою, яка надає якісні та зручні послуги платникам.

Якісне сервісне обслуговування платників – один з пріоритетів діяльності податківців.

Зручність та забезпечення потреб людей з інвалідністю і маломобільних груп населення під час отримання ними послуг – під особливою увагою. Так, у Центрах обслуговування платників забезпечено доступність приміщень для таких осіб.

Комунікації з контролюючими органами у зручних форматах надають можливість кожному за потреби отримати, зокрема довідки, консультації чи відеоінструкції.

Електронні сервіси ДПС також для комфорту платників. Найпопулярніший сервіс – Електронний кабінет, за допомогою якого в онлайн режимі можна подати звітність, сплатити податки, отримати необхідну інформацію тощо.

Під свої потреби кожний сьогодні має можливість обрати необхідний механізм взаємодії з податковою – офлайн чи онлайн, чат чи дзвінок.

Прибираючи бар’єри, ми будуємо суспільство без обмежень, в якому забезпечуються рівні права та можливості для всіх людей у самореалізації, зайнятості, пересуванні, сервісах, здобутті освіти, спілкуванні, дозвіллі, розвитку.

Безбар’єрний підхід – це шлях до більшої довіри, прозорості та ефективності у взаємодії, зокрема між державою та платниками податків.

Припинення діяльності з реалізації пального або спирту етилового: особливості заповнення заяви про анулювання реєстрації платника акцизного податку

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий. Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ).

Пунктом 6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі – Порядок № 408), встановлено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі – заява), форма якої затверджується Міністерством фінансів України.

Виключення платника акцизного податку з реєстру платників здійснюється, зокрема, в разі, коли відповідна особа подає заяву про анулювання реєстрації у зв’язку з припиненням діяльності з реалізації пального або спирту етилового. Заява надсилається у порядку, встановленому для реєстрації, та розглядається контролюючим органом протягом трьох робочих днів після її надходження. У такому разі датою анулювання реєстрації платника податку є дата виключення його з реєстру платників (п. 12 Порядку № 408).

Тобто заява про анулювання реєстрації платника акцизного податку у зв’язку з припиненням діяльності з реалізації пального або спирту етилового подається за формою заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729.

При цьому в заяві:

- у розд. 2 «Дія та вид діяльності» – проставляються позначки «Анулювання реєстрації платника податку» та щодо виду діяльності («Реалізація пального» або «Реалізація спирту етилового»);

- розд. 5 «Відомості про акцизні склади» – не заповнюється.

Проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» з платниками податків

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - Криворізький район) інформує.

В Криворізькій ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» з актуальних питань податкового законодавства.

Податківці відповідали на питання щодо правил звільнення від податкових зобов’язань для мобілізованих ФОП, основні аспекти Національної стратегії доходів до 2030 року та реалізацію експериментального проекту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками) в ДПС, використання РРО/ПРРО, легалізацію трудових відносин, користування електронним сервісом ДПС «Електронний кабінет», подання документів на податкову знижку та інше.

На всі поставлені питання в ході сеансу «гарячої лінії» були надані роз’яснення в межах чинного законодавства.

Коментар: Для звірки даних щодо плати за землю громадяни мають право звернутися до контролюючого органу

Начальник Криворізької ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Ганна Познякова надала інтерв’ю представникам медіа щодо звірки даних зі сплати за землю громадян.

Відповідно до п.п 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

- розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

- права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень п.п. 281.4 і 281.5 ст. 281 ПКУ;

- розміру ставки земельного податку;

- нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема, документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Також, у разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю) (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Фізичні особи з використанням кваліфікованого електронного підпису мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з плати за землю в меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету, а також через вебпортал ДПС.

Отже, для звірки даних щодо плати за землю фізичні особи (громадяни) звертаються із відповідними документами письмово або в електронній формі (через меню «Листування з ДПС» в «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету) до головних управлінь ДПС в областях та м. Києві за своїм місцем реєстрації або місцем знаходження будь-якої з земельних ділянок.

Надходження плати за землю розглядались на засідання робочої групи Криворізького міськвиконкому

Днями, у виконавчому комітеті Криворізької міської ради відбулось засідання міської робочої групи з питань справляння плати за землю та виконання показників доходів бюджету Криворізької міської територіальної громади, на якому були присутні представники Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Під час засідання обговорили низку питань щодо оформлення суб’єктами господарювання правовстановлюючих документів на землю, справляння плати за землю та надходження коштів до бюджету.

Злагоджена співпраця міської влади та податківців спрямована на наповнення бюджетів всіх рівнів.

Засідання робочої підгрупи з питань виконання показників доходів до бюджету Криворізької міської територіальної громади

Податківці Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняли участь у засіданні робочої підгрупи з питань надходжень акцизного податку, єдиного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та виконання показників доходів до бюджету Криворізької міської територіальної громади.

Також, на заході обговорили проведені заходи щодо погашення заборгованості по сплаті податків до місцевого бюджету з боржниками Металургійного району м. Кривого Рогу.

Проведено засідання «круглого столу» для платників податків Лозуватської ТГ

Податківці Криворізької ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з метою інформування платників податків про останні законодавчі зміни та взаємодію з податковими органами провели засідання «круглого столу» з платниками податків Лозуватської територіальної громади.

Під час засідання обговорили про основні аспекти Національної стратегії доходів до 2030 року та систему управління комплаєнс-ризиками, визначення мінімального податкового зобов'язання, порядок отримання податкової знижки, легалізацію найманої праці, офіційні інформаційні джерела ДПС та інші питання.

Під час заходу учасники мали змогу поставити запитання представникам податкової служби та отримати вичерпні відповіді.